Мезотеліома плеври

Мезотеліома плеври – єдине онкологічне захворювання плеври. Це первинна злоякісна пухлина, що формується з мезотеліальних клітин вісцерального та парієтального листків плеври. Мезотеліома (ендотеліома) – формується з ендотелію кровоносних чи лімфатичних судин. Рак плеври становить 1% серед усіх онкологічних захворювань дихальної системи, включно з раком легень. Захворювання переважно уражає чоловіків старше 50-ти років. Розвиток пухлини спричиняє довготривалий контакт з азбестовими речовинами (захворювання може почати розвиток через 5-20 років). До категорії ризику потрапляють:

  • робітники промислових виробництв, що використовують азбест;
  • люди, що мешкають поблизу азбестових виробництв;
  • робітники та мешканці містечок, де розташовуються азбестобудівні підприємства.

Ризик розвитку плевральної мезотеліоми після довготривалої роботи з азбестом складає 10%. Через дихальні шляхи у плевральну порожнину потрапляють мікроволокна азбесту, які поширюються лімфатичною системою. Паління не є причиною розвитку мезотеліоми плеври, але його вважають фактором, що може погіршити ситуацію. Початкова стадія захворювання характеризується появою вузликів на вісцеральній чи парієтальній плеврі.

мезотелиома плевры

Причини

Головною причиною розвитку мезотеліоми плеври є контакт з азбестовим пилом. Від початку контакту з речовиною до моменту розвитку хвороби може пройти кілька десятиліть. Контакт міг відбутися у будь-якому віці, саме тому багато пацієнтів не знають причини захворювання і не можуть згадати, коли саме могло відбутися проникнення пилу в організм. Мінеральні азбестові волокна є канцерогенами та зберігаються незмінними у тканинах організму протягом багатьох років. Пізніше вони стають огнищами плеврального розвитку новоутворень у вигляді вузликів. Також існує ряд інших факторів, що спричиняють розвиток злоякісної мезотеліоми:

  • контакт з хімічними речовинами, (рідкий парафін, берилій, мідь, нікель, силікати та інші канцерогени);
  • генетична схильність;
  • паління;
  • променева терапія, що застосовувалася для лікування онкології інших органів (іонізуюче випромінювання).

Серед дослідників онкологічних захворювань існує версія, що виникнення мезотеліоми безпосередньо пов’язане з мавпячим вірусом  SV-40. В середині ХХ століття вірусом була заражена значна частина населення Північної Америки та Європи через вакцинацію від поліомієліту.

Симптоми

Симптоматика раку плеври подібна до ознак інших захворювань дихальних шляхів. Тому значний відсоток випадків діагностики онкології плеври припадає на пізні стадії. Від моменту появи пухлини і до появи клінічних ознак та її подальшого діагностування може пройти від кількох місяців до 4-5 років. Більшість хворих скаржаться на:

  • загальну слабкість;
  • субфертильну температуру (37 – 37,9’C);
  • пітливість;
  • втрату ваги.

Під час розвитку новоутворення до початкових симптомів додаються – біль у грудній клітині (ліворуч чи праворуч, залежно від сторони ураження), сухий кашель (якщо відбулося проростання злоякісного процесу у легені, спостерігається мокротиння), ядуха, остеоартропатія (викривлення пальців рук, набряки суглобів, біль у кістках, артралгія). Ядуха та біль не зникають після відкачування ексудату плевральної порожнини. На ранніх стадіях обмеженої плевральної пухлини може бути локальний больовий синдром. Запущені стадії мезотеліоми плеври з метастазами в регіонарні лімфовузли і тканини характеризуються появою тахікардії, дисфонії, дисфагії, синдрому верхньої порожнинної вени. Плевральний випіт накопичується швидко та у великій кількості. Має геморагічний або ж сезонний характер. Дифузна форма захворювання іноді супроводжується пропасницею та інтоксикаціями.

Стадії

Для вибору оптимального та найбільш ефективного метода лікування мезотеліому плеври класифікують. Різним стадіям захворювання характерні свої особливості. Це дозволяє фахівцям суміжних спеціальностей призначити для пацієнта необхідні процедури, які не зашкодять здоровим тканинам та максимально діятимуть для лікування кожної форми мезотеліоми.

  • I – поширення пухлини обмежене однією стороною парієтальної плеври, метастази в регіонарних та віддалених лімфатичних вузлах відсутні.
  • IB – до основної пухлини додається огнищеве ураження вісцеральної плеври.
  • II – пухлина поширюється на будь-яку поверхню зі сторони парієтальної плеври, присутнє проростання у м’язи діафрагми чи паренхіму легені.
  • III – уражені і вісцеральна, і парієтальна плеври, відбувається пухлинна інвазія м’яких тканин грудної стінки перикарду, лімфовузлів та жирової клітковини межистіння.
  • IV – новоутворення уражає ребра, хребет, протилежну плевральну порожнину, очеревину, перикард, міокард, органи межистіння та плечове плетиво. Діагностуються віддалені метастази.

Додаткова класифікація розрізняє мезотеліоми плеври трьох гістологічних типів: саркоматозного, епітеліоїдного та змішаного.

мезотелиома плевры

Діагностика

Діагностика мезотеліоми плеври складається з ряду досліджень, що дозволяють точно виявити тип та стадію розвитку пухлини. Після чого призначають відповідний метод лікування. Діагностика складається з:

  • Фізикального обстеження – перкусія грудної клітки, пальпація, аускультація легень.
  • Лабораторні дослідження – біохімічний аналіз крові дозволяє розмежувати прояви плевриту та мезотеліоми. Також додатковим підтвердженням діагнозу слугує аналіз крові на онкомаркери. Рекомендоване проведення коагулограми крові, що визначає схильність до гіперкоагуляції (скорочення часу згортання крові).
  • Інструментальні дослідження: рентгенографія грудної клітки у бічній та прямій проекціях, комп’ютерна томографія (КТ), УЗД (плевральної порожнини, надключичних лімфовузлів, заочеревинної порожнини, черевної порожнини), прицільна біопсія плевральної пухлини (проводиться шляхом трансторакальної пункції, а також торакоскопічного дослідження – відкритої біопсії за допомогою торакотомії), відеобронхоскопія – допомагає оцінити стан трахеї та бронхів.
  • МРТ – дозволяє остаточно підтвердити діагноз та визначити стадію поширення пухлини. МРТ всього тіла проводиться для виявлення метастазів. МРТ головного мозку та органів черевної порожнини проводиться для виключення метастазуючого процесу.

Також можливе проведення додаткових досліджень та диференціального аналізу для виключення інших захворювань:

  • фіброгастродуоденоскопія – оцінка стану здоров’я шлунка;
  • сцинтиграфія печінки – оцінка функціонування печінки, уточнення розміру ураженої ділянки;
  • Ангіографічне дослідження – визначення зв’язку з магістральними судинами та ангіоархітектоніки новоутворення.

Лікування

Для лікування мезотеліоми застосовують практично усі відомі методи протипухлинної дії. Не зважаючи на розлогу базу даних та сучасні технології, їхня ефективність при цьому захворюванні не завжди дозволяє досягти очікуваних результатів. Швидке накопичення плеврального випоту усувають за допомогою внутрішньоплеврального введення мікрокатетера.

Хірургічне лікування доцільне при локальному розташуванні пухлини. На подальших стадіях хірургічне втручання полягає у виконанні екстраплевральної пневмонектомії (видалення однієї легені). Також разом з ними часто видаляють лімфовузли межистіння та проводиться резекція перикарду та діафрагми з їх подальшою пластикою. Після такого втручання летальність лишається достатньо високою, на рівні 25-30%.

Через 4-6 тижнів після здійснення пневмонектомії проводиться близько 6-ти курсів поліхіміотерапії з використанням протипухлинних препаратів платини. Можливе внутрішньоплевральне застосування препаратів. Після чого призначають променеву терапію (томотерапію). Іонізуюча радіація опромінює ділянку, де розташовувалася видалена легеня та межистіння.

Хіміотерапія

Ефективність сучасних хіміотерапевтичних препаратів при мезотеліомі плеври не більше 20%. Відзначається регресія пухлини та об’єктивне покращення загального стану при застосуванні таких лікувальних засобів як вінорельбін, гемцитабін, пеметрексед, цисплатин, ралтитрексид, мітоміцин, етопозид, карбоплатин, циклоплатам, іфосфамід. Хіміопрепарати застосовують виключно при комбінованому лікуванні. Схему вибудовують відповідно до індивідуальних показань для кожного пацієнта. Обов’язково доповнюють ад’ювантну хіміотерапію променевою для виключення рецидивів та метастазування.

Променева терапія

Променеву терапію зазвичай призначають як самостійний метод лікування мезотеліоми плеври. Метод може призначатися після завершення чи під час операційного періоду, а також симптоматично (щоб зменшити больовий синдром). У клініці УЦТ вперше в Україні використовують передову систему томотерапії TomoTherapy® HD. Вона поєднує у собі переваги радіаційної терапії та томографії. Лікар може у реальному часі спостерігати за процесом опромінення пухлини. Система автоматично коригує напрямок пучка іонізуючої радіації залежно від рухів тіла пацієнта. Завдяки цьому мінімізується шкідливий вплив на здорові тканини, що оточують новоутворення. Під час роботи радіотерапевтичної системи пацієнт не відчуває ніякої зовнішньої дії. Час сеансу томотерапії складає від 5 до 15 хвилин, залежно від індивідуальних особливостей. Система забезпечує повний вплив на пухлину за один сеанс під будь-яким кутом. Поєднання з системою планування лікування VoLO ™ значною мірою полегшує проведення ефективного та максимально безпечного лікування.

Прогноз

Мезотеліома плеври належить до злоякісних пухлин, які складно лікувати. Безпосередній летальний результат складає від 5% до 22%. Медіана виживаності становить 13-15 місяців. Двох-п’ятирічна виживаність складає 5% та 22% відповідно. Без лікування мезотеліоми плеври продовжуваність життя дорівнює 6-8 місяцям. Поєднання плевропневмонектомії з післяопераційною хіміотерапією та опроміненням іонізуючою радіацією дозволяє у деяких випадках досягати збільшення виживаності до кількох років. Інші методи лікування (імунохіміотерапія чи фотодинамічна терапія) також не можуть бути використані як самостійні методи лікування. Найкращі результати дає комбінована інтенсивна терапія із застосуванням радикальної плевропневмоектомії, ад’ювантної хіміотерапії та томотерапії.

Профілактикою розвитку мезотеліоми є уникнення контакту з азбестовим пилом, використання високоефективних респіраторів.

 


    1. Азиз, доброго дня. Каждый случай в онкологии настолько индивидуален, что дать точный ответ на такой общий вопрос мы не можем. Для этого врачам необходимо получить вашу медицинскую документацию, изучить ее, посмотреть снимки, при необходимости провести дополнительные исследования. Только тогда мы бы могли дать верный ответ относительно лечения. В нашей практике есть случаи, когда к нам обращались абсолютно безнадежные пациенты, которым отказали в других клиниках, но мы дали им не только надежду, но и продлили жизнь, победив болезнь или переведя ее в хроническое состояние. Рады помочь и ответить на все ваши вопросы по телефону +38 (0522) 30-15-03, если вы будете совершать звонок из Украины или из-за рубежа.

Залишити відповідь

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.